Валютна виручка

Через недосконалість законодавства порушення строків повернення валютної виручки за зовнішньоекономічними контрактами нерідко стає неминучим.

Стаття 42 Конституції України говорить, що кожен має право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом. При здійсненні господарської діяльності кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України). У той же час на практиці виникають ситуації, коли порушення законів стає неминучим з різних причин.

Чорно-білий

Валютна виручкаОдна з таких ситуацій - порушення строків повернення валютної виручки за зовнішньоекономічними контрактами. Найбільш частий випадок такого порушення - коли між резидентом (замовник) та нерезидентом (постачальник) підписаний зовнішньоекономічний контракт. Нерезидент відправляє резиденту товар, а резидент не може його оплатити. Зазначені в цій статті поради не знімуть відповідальності у контрагентів, але мінімізують негативні наслідки, які спричинить за собою порушення порядку зовнішньоекономічної діяльності.

Перше і головне, чого побоюються всі підприємці, - потрапити в так званий «чорний список». Проте в даний час розпорядженням Кабінету Міністрів України № 103-р від 15 грудня 2012 року скасовано наказ Державної митної служби України «Про заходи щодо запровадження системи визначення ризикових показників за суб'єктним ознаками («білий» і «чорний» списки) при здійсненні митного контролю та митного оформлення» № 1485 від 17 грудня 2010 року. Зазначений вище наказ визнаний таким, що порушує права юридичних осіб. З цієї причини, навіть якщо на митному кордоні підприємцю загрожуватимуть внесенням його діяльності в «чорний список», необхідно посилатися на факт уже недійсності такого наказу.

Друге і не менш важливе - пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України (НБУ) на день виникнення заборгованості ( частина 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»). Уникнути її нарахування при порушенні зовнішньоекономічної діяльності досить складно, але можливо в окремих випадках.

Існує кілька варіантів розвитку подій.

Найбільш часто зустрічається сценарій, який виглядає так. З метою не порушувати умови контракту резидент приймає товар від нерезидента і сподівається найближчим часом знайти кошти для оплати. Однак після перетину митного кордону весь товар розміщується на ліцензійному складі. На цій стадії у контрагента і починаються проблеми. Фіскальні органи виписують рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Для захисту власної позиції в таких справах підприємство-резидент зобов'язано подати скаргу на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій або звернутися з адміністративним позовом до суду. Підприємству слід довести, що моментом здійснення експорту (імпорту) в силу статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є момент перетину товаром митного кордону України. Поняття «перетин товаром митного кордону України» і «пропуск через митний кордон України» не є тотожними і обов'язкові для обліку при вирішенні питання визначення дати імпорту.

Якщо пеня підприємству-контрагенту нарахована за більш ніж шість місяців з дня порушення, необхідно також довести, що пеня нараховується виключно протягом шести місяців з дня, коли було виявлено правопорушення. Зазначене вище підтверджується і судовою практикою: ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі № К-4917/08 від 22 березня 2011 року.

Також слід вказувати, що територія митного ліцензійного складу є митною територією України. Отже, при надходженні товару на митну територію України - митний ліцензійний склад в межах 90 днів і наявності всіх вантажних митних декларацій типу ІМ 74, а також міжнародних товаротранспортних накладних, відсутній склад економічного правопорушення. До аналогічних висновків дійшов і Вищий адміністративний суд України в рішенні від 31 січня 2007 року по справі № 3/122.

Наступний варіант вирішення проблеми для підприємства - договір про переведення боргу. У разі укладення такого договору право власності на товар переходить до іншого контрагенту, і немає гарантії, що фіскальні органи не приймуть рішення про застосування штрафних санкцій.

Третій механізм - договір поруки за розрахунками у зовнішньоекономічній діяльності. Порука за контрактами на імпорт не суперечить ні Цивільному кодексу України, ні Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Так, відповідно до підпункту «а» пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не потрібна ліцензія НБУ на валютні платежі за межі України, зокрема, на виконання зобов'язань перед нерезидентами щодо оплати товарів, робіт, послуг. Поручитель погашає борг за боржника перед нерезидентом саме за імпортовані товари. При цьому до поручителя переходять усі права кредитора, тобто продавця.

Можливі варіанти

Можна також розглянути і варіант з векселями. Оскільки, згідно з листом НБУ № 13-124/1411 від 14 серпня 1998 року про розрахунки між резидентами за векселями, вираженими в іноземній валюті, чинне законодавство України дозволяє застосовувати векселі при здійсненні резидентами розрахунків з нерезидентами за поставлені товари. Можливість виставлення резидентом векселя на користь постачальника продукції прямо передбачена статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Резидент може виписувати на користь нерезидента за імпортною операцією тільки простий вексель.

І останній варіант - за наявності правових підстав резидент може звернутися в Міністерство економічного розвитку і торгівлі України з метою одержання висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.

Отже, підсумуємо вищесказане:

  • на сьогодні «чорні списки» скасовані;
  • існує кілька варіантів захисту в спорах з фіскальними органами;
  • підприємство-порушник може подати скаргу на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій або звернутися з адміністративним позовом до суду;
  • підприємство може укласти з іншим резидентом договір про переведення боргу. Однак у разі укладення такого договору право власності на товар переходить до іншого контрагенту;
  • підприємство-порушник може укласти договір поруки за розрахунками у зовнішньоекономічній діяльності;
  • чинне законодавство України дозволяє застосовувати векселі при здійсненні резидентами розрахунків з нерезидентами за поставлені товари.

Мінаєва Вікторія - партнер ЮК «Верум Лойерс», м. Київ

"Юридична практика", №35 (923), 1 вересня 2015

 

Завантажити статтю «Валютна виручка» в PDF (рос. мова) [418,13 Kb] (cкачиваний: 6)